Цього дня Верховна Рада України затвердила національний синьо-жовтий стяг як Державний Прапор України.
День 23 серпня 1989 року став для мене особливим. Ще напередодні по всьому селу Голинь Калуського району Івано-Франківської області були розвішені оголошення про те, що 23 серпня в центрі села відбудеться мітинг на екологічну тему. Це був час поступового національного пробудження українців. А цей мітинг був першим в нашому селі. Така подія була новою, невідомою для голинян. А тому не дивно, що на вказану годину в центрі села було ніде яблуку впасти. Всі чекали чогось невідомого. Я зі своїми друзями (Петро Ляхович, Петро Ізнець, Василь Ткачук) стояли на стежці, що йшла в бік сільської ради. Раптом за метрів 40-50 від нас, навпроти кафе "Зустріч" зупинився автобус "Івано-Франківськ - Долина". З нього вийшла група людей, чоловік 5-7. За якусь хвилину над натовпом замайоріло декілька жовто-блакитних стягів. Люди рушили в бік Калуша, до пам'ятного знаку, що знаходився за метрів 500-600 від центру села (хрест, що був поставлений громадою села на честь скасування панщини ще в далекому 1848 році). Люди, що стояли обабіч дороги, по ходу приєднювались до ініціативної групи і за декілька хвилин сформувалась потужна колона приблизно з двох тисяч людей. Однак мене найбільше вразила не кількість людей, а саме національні стяги, що так близько від мене розвівались. До того дня я читав про них, бачив по телебаченню, але щоб так близько... Мене охопили якісь незрозумілі, хвилюючі, піднесені почуття. Тепер, крізь призму минулих з того часу років, я з упевненістю можу сказати, що то були почуття патріотизму, гордості за Україну, її народ. Такою була моя перша зустріч з українським національним стягом.
P.S.
Хоч мітинг був анонсований як екологічний, але про екологію говорили дуже мало. Розмова йшла про пакт Молотова-Ріббентропа, про бажання українського народу жити в окремій державі. Дійшло навіть до словесної перепалки з міліцією. Однак обійшлося без провокацій. Так для мене починалась наша незалежність.
День 23 серпня 1989 року став для мене особливим. Ще напередодні по всьому селу Голинь Калуського району Івано-Франківської області були розвішені оголошення про те, що 23 серпня в центрі села відбудеться мітинг на екологічну тему. Це був час поступового національного пробудження українців. А цей мітинг був першим в нашому селі. Така подія була новою, невідомою для голинян. А тому не дивно, що на вказану годину в центрі села було ніде яблуку впасти. Всі чекали чогось невідомого. Я зі своїми друзями (Петро Ляхович, Петро Ізнець, Василь Ткачук) стояли на стежці, що йшла в бік сільської ради. Раптом за метрів 40-50 від нас, навпроти кафе "Зустріч" зупинився автобус "Івано-Франківськ - Долина". З нього вийшла група людей, чоловік 5-7. За якусь хвилину над натовпом замайоріло декілька жовто-блакитних стягів. Люди рушили в бік Калуша, до пам'ятного знаку, що знаходився за метрів 500-600 від центру села (хрест, що був поставлений громадою села на честь скасування панщини ще в далекому 1848 році). Люди, що стояли обабіч дороги, по ходу приєднювались до ініціативної групи і за декілька хвилин сформувалась потужна колона приблизно з двох тисяч людей. Однак мене найбільше вразила не кількість людей, а саме національні стяги, що так близько від мене розвівались. До того дня я читав про них, бачив по телебаченню, але щоб так близько... Мене охопили якісь незрозумілі, хвилюючі, піднесені почуття. Тепер, крізь призму минулих з того часу років, я з упевненістю можу сказати, що то були почуття патріотизму, гордості за Україну, її народ. Такою була моя перша зустріч з українським національним стягом.
P.S.
Хоч мітинг був анонсований як екологічний, але про екологію говорили дуже мало. Розмова йшла про пакт Молотова-Ріббентропа, про бажання українського народу жити в окремій державі. Дійшло навіть до словесної перепалки з міліцією. Однак обійшлося без провокацій. Так для мене починалась наша незалежність.
П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про Державний прапор України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 19, ст.257 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. Київ, 28 січня 1992 року N 2067-XI
Немає коментарів:
Дописати коментар