Стежками рідного краю. Моє село Бутівське

Бу́тівське — село в Україні, в Олександрійському районі Кіровоградської області. Населення становить 510 осіб. Орган місцевого самоврядування — Костянтинівська сільська рада. Голова - Клімов Олександр Михайлович. За непідтвердженими даними село Бутівське бере свій початок від зимівника козака Бута, заснованого ним в 18 ст. Друга версія (на мою думку, найбільш правдоподібна) походження назви села від прізвища царського генерала, одного з організаторів олімпійського руху в царській Російській імперії Олексія Дмитровича Бутовського (1838-1917), який на початку 20 ст. одержав велику кількість земель на території сучасних Кіровоградської, Полтавської областей у володіння. 

Певним аргументом на підтвердження саме другої версії походження назви села є нижче опублікована карта місцевості.  На ній ми бачимо не один населений пункт Бутовське, а два. Однак, це питання ще потребує дослідження.

 P.S. 
Щиро дякую пані Лідії Бурлаці, працівнику Кіровоградського ОІППО, яка надала в моє розпорядження ряд архівних матеріалів, що стосуються історії Бутівського, в т.ч. і дану карту.

Українські спартанці

                                          

                                     Сьогодні 98-ма річниця битви під Крутами 

Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16(29) січня 1918року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 км. на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном з київських курсантів і козаків "Вільного козацтва", що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
В бою під Крутами оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Знамено українського нескореного духу

Цього дня Верховна Рада України затвердила національний синьо-жовтий стяг як Державний Прапор України.

День 23 серпня 1989 року став для мене особливим. Ще напередодні по всьому селу Голинь Калуського району Івано-Франківської області були розвішені оголошення про те, що 23 серпня в центрі села відбудеться мітинг на екологічну тему. Це був час поступового національного пробудження українців. А цей мітинг був першим в нашому селі. Така подія була новою, невідомою для голинян. А тому не дивно, що на вказану годину в центрі села було ніде яблуку впасти. Всі чекали чогось невідомого. Я зі своїми друзями (Петро Ляхович, Петро Ізнець, Василь Ткачук) стояли на стежці, що йшла в бік сільської ради. Раптом за метрів 40-50 від нас, навпроти кафе "Зустріч" зупинився автобус "Івано-Франківськ - Долина". З нього вийшла група людей, чоловік 5-7. За якусь хвилину над натовпом замайоріло декілька жовто-блакитних стягів. Люди рушили в бік Калуша, до пам'ятного знаку, що знаходився за метрів 500-600 від центру села (хрест, що був поставлений громадою села на честь скасування панщини ще в далекому 1848 році). Люди, що стояли обабіч дороги, по ходу приєднювались до ініціативної групи і за декілька хвилин сформувалась потужна колона приблизно з двох тисяч людей. Однак мене найбільше вразила не кількість людей, а саме національні стяги, що так близько від мене розвівались. До того дня я читав про них, бачив по телебаченню, але щоб так близько... Мене охопили якісь незрозумілі, хвилюючі, піднесені  почуття. Тепер, крізь призму минулих з того часу років, я з упевненістю можу сказати, що то були почуття патріотизму, гордості за Україну, її народ. Такою була моя перша зустріч з українським національним стягом.
P.S. 
Хоч мітинг був анонсований як екологічний, але про екологію говорили дуже мало. Розмова йшла про пакт Молотова-Ріббентропа, про бажання українського народу жити в окремій державі. Дійшло навіть до словесної перепалки з міліцією. Однак обійшлося без провокацій. Так для мене починалась наша незалежність. 

                                                                   
                                   П О С Т А Н О В А 
                                ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 
                            Про Державний прапор України 
 
              ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 19, ст.257 ) 
 
                    Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є: 

               Затвердити Державним прапором України національний прапор, що 
          являє собою прямокутне полотнище, яке складається  з  двох  рівних 
          за шириною горизонтально розташованих  смуг:  верхньої  -  синього 
          кольору, нижньої -  жовтого  кольору,  із  співвідношенням  ширини 
          прапора до його довжини 2:3. 
 

          Голова Верховної Ради України                           І.ПЛЮЩ 

             м. Київ, 28 січня 1992 року 
             N 2067-XI

Що чекає українську школу.

 http://osvita.ua/school/topics/49557/

22 січня -День Соборності України. Перша спроба самостійності.

 

    Матеріали Українського інституту національної пам'яті.

 

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Навколо Києва стискалося кільце вогню. Більшовики розпочали агресію проти України іще в грудні 1917 року.
Згідно із Третім Універсалом, Українська республіка створювалася у федеративному зв’язку із іншими республіками колишньої Імперії. Проте вже через два місяці та ж Центральна Рада приймає рішення про повну незалежність України.

Старий Новий рік в Бутівському НВК

Вже з самого ранку в Бутівському НВК у всіх був піднесений настрій. Чекали на посівальників. А тут і вони. Учні 5-11 класів під керівництвом педагога-організатора С.Олещенко підготували святкову композицію "Сійся, родися..." Почали засівати з кабінету директора закладу В.К.Дмитренка, далі пройшлись по всіх кабінетах школи. Посівальники бажали всім здоров'я, благополуччя, миру і процвітання. 

Я, слухаючи щирі слова учнів, пригадав своє дитинство, і те, як я ходив посівати. Пригадав і дуже поширену в моєму селі Голинь Калуського району Івано-Франківщини посівалку:

                             
 "Вінчую Вам, люди добрі, щастя й здоровля, рожденним Ісусом Христом, которий ся народив, Ваш дім звеселив і Вашу родину, і нашу родину, і всю Україну віднині і навіки! Христос ся рождає!" (орфографію зберіг)

                                 На світлині: посівальники засівають в шкільному історичному музеї.

Сторінки ІІ-ї світової війни. Українські "остарбайтери"

13 січня 1942 року почалось масове примусове вивезення українського населення до нацистської Німеччини.

Серед тих, хто помимо своєї волі опинився на каторжних роботах на чужині були вихідці з села Калинівка Базарського (тепер Народицького) району Житомирської області. В історичному музеї Бутівського НВК зберігаються документи та матеріали того періоду. Наша перша розповідь про Мартиненко Теклю Іванівну, рідну сестру ветерана ІІ-ї світової війни, тепер жителя села Бутівське Олександрійського району Кіровоградської області Мартиненка Василя Івановича. На початку 1942 року молоду дівчину (1925 р.н.) примусово вивезли до Німеччини. Невдовзі вона встигла надіслати батькам фото, датоване 08 серпня 1942 року. Потім зв'язок з нею урвався. І тільки в 1991 році на запит, зроблений її братом Василем з Німеччини надійшла виписка з свідоцтва про смерть, видана похоронним бюро в Бланкенфельде, яка свідчила, що Мартиненко Текля (Тетля) Іванівна деякий час проживала в Берліні, померла 23.12.1943 року в Малове та похована на цвинтарі в Гютерфельді (Ehrenfeld 2, W-10-542).

Боністика - наука історична

Різносторонньою є експозиція шкільного історичного музею, що працює на базі історичного кабінету Бутівського НВК Олександрійської районної ради Кіровоградської області. Пропоную увазі відвідувачів блогу найбільш цікаві паперові гроші різних держав періоду 20 ст. (вигляд купюр з обох сторін).

Дорогі друзі. Вітаю Вас з Різдвом Христовим. Бажаю міцного здоров'я, благополуччя, злагоди в родинах, успіхів у всіх Ваших починаннях, любові до ближнього, незламної сили волі, українського патріотичного духу і безмежної віри в Україну!
                                                         Христос народився! Славімо його!